Художня література як одна з форм духовної діяльності людини

Минув ще один рік навчання, а твій діалог із творами української літератури триває... Саме література як один із видів мистецтва духовно збагачує тебе як особистість, формує й утверджує твій гуманістичний світогляд.

Здавалося б, звичайнісінькі слова — зорі, груші, тиша, ночі, куполи, передчуття, осінь... — але коли їх майстерним пером митця поєднати в речення, то вони зазвучать по-іншому — емоційно, зворушливо, тобто по-художньому. Ось прочитай поданий нижче текст, яскраво домальовуючії картини, що виникають в уяві, і ти в цьому переконаєшся...

Коли за селом стихає гул комбайна, коли в тиші ночей на землю починають падати зорі та груші, коли з небесного купола з'їде Великий Віз — мене щемно огортає передчуття осені. А ще як побачу в пишних кронах жовтий листок, а ще як підпалить хтось картоплиння! Дим перемішується з пахощами яблук і нагадує мені, що це минає серпень, що сонце заходить далеко не там, де заходило в червні. І, дивлячись на край свіжої ріллі, бачу кінець літа. А я наче й не набувся в його теплі, не нажився в його розкоші! Та зелені клени вже маряться золотими. І здається, що не комори наповнюються урожаєм, а сама душа збагачується життєвим ужинком.

0 цій порі, коли копають картоплі, я щоразу й усе глибше впадаю в якусь велику і терпко-піднесену покору. Під й могутнім впливом безмовно дозволяю деревам скидати листя, відпускаю у вирій журавлів і благословляю діток у школу. Бо повітря все дужче пахне вереснем, а вересень пахне сторінками нових підручників. На шкільному подвір’ї враз здійметься гамір, і почнеться новий навчальний рік. Так заведено здавна, і це неодмінно, як осінь.

У цій мініатюрі якихось незвичайних поетичних слів не так і багато (терпко-піднесений, щемно, покора, благословляти), проте вся вона напрочуд поетична. її могла написати лише людина з багатим духовним світом і тонким відчуттям слова. Ця людина — Василь Думанський, письменник із села Серединки, що на Вінниччині. Йому доля з раннього дитинства присудила бути прикутим до ліжка: здавалося, вибору не було, адже вирок долі оскарженню не підлягав... Але приречений на нерухомість, Василь зробив свій вибір, єдино можливий і єдино правильний, — він вибрав Слово.

Ще раз уважно прочитай заголовок цієї статті: у ньому є важливі слова — духовна діяльність людини. Саме духовна діяльність Василя Думанського й інших письменників витворила літературні шедеври, якими ми сьогодні захоплюємося.